Розділення даних (англ. sharding) — це метод масштабування розподіленого реєстру, за якого блокчейн розбивається на кілька паралельно працюючих сегментів, що називаються шардами. У класичній архітектурі кожен вузол мережі зберігає повну копію всього ланцюга й перевіряє кожну транзакцію, що обмежує продуктивність у міру зростання кількості учасників. Шардинг знімає це обмеження, розподіляючи дані й обчислення між групами вузлів.

Як працює шардинг

Кожен шард обробляє власний набір транзакцій і підтримує частину загального стану мережі. Вузлам більше не потрібно тримати в себе весь реєстр цілком — достатньо відповідати за свій сегмент. За рахунок паралельної обробки багатьох шардів мережа здатна виконувати значно більше операцій за одиницю часу.

• підвищення пропускної здатності та швидкості обробки;
• зниження вимог до зберігання й обчислень для окремого вузла;
• можливість горизонтального зростання мережі при збільшенні навантаження.

Ключове інженерне завдання шардингу — забезпечити безпеку й узгодженість даних між шардами, а також коректно проводити операції, що зачіпають одразу кілька сегментів. Тому такі рішення потребують продуманих механізмів взаємодії шардів і захисту від концентрації недобросовісних вузлів в одному сегменті.