У друкованому випуску Bitcoin Magazine під назвою The 2036 Issue опубліковано футурологічний нарис Джейкоба Лангенкампа, наукового співробітника BPI. Автор пише ніби з 2036 року й описує, яким, за його версією, стане майнінг біткоїна, якщо видобуток візьмуть до своїх рук держави. Це сценарний прогноз, а не репортаж про події, що відбулися.

Кінець епохи публічних майнерів

На думку Лангенкампа, модель великих, часто публічних майнінгових компаній початку й середини 2020-х — шукати дешеву електрику здебільшого в першому світі, землю поряд із підстанціями та вчасно закуповувати ASIC — себе вичерпає. Маржа стискалася й раніше, а згодом бум дата-центрів для штучного інтелекту та високопродуктивних обчислень (AI/HPC) зробить підключення до мережі вигіднішим для інших завдань. Компанії, що успішно перебудуються під AI/HPC, будуть винагороджені акціонерами; тим, хто не впорається, доведеться гірше.

Майнінг як експорт енергії через інтернет

Далі, стверджує автор, у гру входять уряди. У багатьох країнах зростання генерації випереджає пропускну спроможність передавальних мереж, через що виникають «кишені» електрики, яку немає куди доставити; частина держав має надлишок енергії в непікові години та дефіцит у ранкові й вечірні піки, а мережі Глобального Півдня нерідко позбавлені покупця або інфраструктури для експорту надлишків.

Майнінг біткоїна на цих надлишках автор порівнює з експортом енергії через інтернет — дорога транскордонна передавальна інфраструктура для такого «продажу» не потрібна. Схеми угод, за його сценарієм, копіюють договори у видобутку корисних копалин: створюється спільне підприємство іноземної компанії та держави, а країна отримує роялті у вигляді заздалегідь обумовленої частки прибутку. Услід за першопрохідцями на кшталт Бутану, пише Лангенкамп, до такої моделі потягнуться й інші: у нарисі згадуються Росія, Туреччина, Бразилія, Індія, Індонезія, Малайзія та Ефіопія.

Геополітика й халвінг 2036 року

Усе це автор поміщає в контекст суперництва США та Китаю: американці експортують долар через стейблкоїни, Китай пропонує дешевий борг у юанях і свопи в цифровому юані, а «середні держави» шукають нейтральний резервний актив, щоб не обирати між двома фінансовими системами. Як уже наявний приклад нарис називає законопроєкт про стратегічний біткоїн-резерв (SBR) у Бразилії 2026 року, який дозволяє розміщення до 5% національних резервів у біткоїні, скасовує податок на приріст капіталу за BTC і дає змогу платити ним податки.

До 2036 року, за сценарієм, настає черговий халвінг і винагорода за блок падає до 0,39 BTC, однак дохід від комісій на той час перевищує блочну винагороду. Висновок Лангенкампа парадоксальний: попри прихід держав, децентралізація мережі, на його думку, сильна як ніколи — поширення хешрейту не дає жодному гравцеві атакувати біткоїн. Ранні ентузіасти, визнає автор, шкодують про «захоплення» галузі державами, але він вважає це неминучим з погляду теорії ігор.

Джерело: BitcoinMagazine