Bitcoin Magazine
Огляд Trezor Safe 7: апаратний гаманець із самостійним зберіганням і відкритим ПЗ
Деякі апаратні гаманці прагнуть створювати пристрої з повітряним зазором, які кінцеві користувачі можуть зібрати власноруч, або розробляти їх для фахівців галузі в дусі вільного програмного забезпечення з відкритим кодом. Інші ж закривають код і намагаються стати Apple чи Macintosh у світі апаратних гаманців, вирізняючись дизайном, який допомагає користувачам уникати помилок. Здається, Trezor знайшла золоту середину з Safe 7.
Пристрій нагадує те, чого можна очікувати від сучасного iPhone: металевий корпус, широкий екран, що сягає країв пристрою, і тактильний відгук, явно розроблений, щоб приносити користувачеві задоволення. Safe 7 створює враження й відчуття, ніби Bitcoin — це щось реальне, фізичне, на відміну від більшості інших гаманців.
Trezor також непогано долає розбіжності між користувачами Bitcoin і криптовалют загалом. Це їй вдається завдяки двом різним наборам прошивки та дизайну: стандартній версії для кількох монет у чорному й зеленому кольорах і версії лише для Bitcoin помаранчевого кольору. Користувачі можуть за бажанням перемикатися між ними незалежно від того, яку версію замовили, але біткоїнери, які вже знають, чого хочуть, можуть придбати помаранчеву версію й уникнути нестандартного оновлення прошивки. Користувачі обох типів можуть за бажанням перейти на інший тип прошивки незалежно від кольору пристрою.
Однак цей вибір має певні наслідки: багато оновлень прошивки стосуються інших монет, а не Bitcoin. Тому прошивка лише для Bitcoin є компактнішою. У статтях підтримки Trezor це сформульовано просто: «До переваг використання прошивки лише для Bitcoin належать рідші регулярні оновлення (порівняно з універсальною прошивкою) та нижчий ризик помилок або проблем із безпекою».
Магічні слова
Якщо ви маєте певний досвід роботи з Bitcoin, але ніколи не користувалися Trezor, перше, що ви помітите, — це розмір списку слів. Для резервної копії гаманця Safe 7 пропонує 20 слів, а не 12 чи 24, як більшість інших пристроїв. Це рішення, пов’язане з безпекою, яке Trezor розвиває вже багато років.
Стандарт із 20 слів під назвою SLIP-39 компанія Trezor уперше представила у 2019 році, оголосивши про функцію резервного копіювання за схемою Шаміра. Вона дає змогу розділити резервні слова гаманця на фрагменти. Щоб відновити гаманець Bitcoin, потрібна певна кількість таких фрагментів, але жодного з них окремо недостатньо.
Наприклад, у схемі Шаміра «два з трьох» користувачі записують три списки по 20 слів і зберігають їх у різних місцях: у банку, вдома та в офісі. Якщо злодій знайде будь-який із них або його знищить пожежа чи повінь, це не призведе до катастрофічних втрат. Одна частка не дає нікому доступу до гаманця, а за допомогою двох інших власник може відновити контроль і перевести монети до нового гаманця. Цю властивість часто називають «надлишковістю»; її також забезпечують гаманці з кількома підписами, хоча й із іншими компромісами, як-от витратами на транзакції в блокчейні. Резервні копії Шаміра ґрунтуються на давній і добре відомій криптографічній схемі, що називається «розподіл секрету Шаміра», для якої Trezor розробила власну реалізацію.
Додаткові слова порівняно з популярнішим стандартом із 12 слів не додають користувачам ентропії: Trezor чітко зазначає, що рівень ентропії буде таким самим, як і в початкових фразах із 12 слів, — 128 бітів. Водночас, за словами Trezor, список слів у SLIP-39 ретельно дібрано, щоб уникнути слів, які можна переплутати або які схожі одне на одне.
SLIP-39 також дає змогу робити те, чого не дозволяє BIP-39: розширювати резервну копію за допомогою схеми Шаміра. Користувачі, які спочатку створили на пристрої Trezor одноосібну резервну копію з 20 слів, згодом можуть створити надлишковий набір часток Шаміра, наприклад схему «три з п’яти». Ці частки відновлюють той самий гаманець, тож користувачам не потрібно здійснювати ончейн-транзакції для переказу коштів. Проте їм варто подумати про знищення початкової одноосібної резервної копії з 20 слів, оскільки сама вона також дає змогу відновити всі відповідні гаманці.
Зацікавлені користувачі можуть ознайомитися з повним розділом поширених запитань від Trezor. SLIP-39 підтримують й інші гаманці, зокрема Sparrow та Electrum, хоча він набув значно меншого поширення, ніж його попередник.
Першокласний користувацький досвід
Safe 7 демонструє значні інвестиції в дизайн і користувацький досвід завдяки низці непомітних, але пам’ятних особливостей. Найяскравішою з них, на мою думку після тестування пристрою, є його реакція на важливе підтвердження — наприклад, підписання транзакції або зміну PIN-коду безпеки. Користувача просять натиснути й утримувати цифрову кнопку внизу екрана. Пристрій починає повільно вібрувати завдяки вбудованому гіроскопу, а від кнопки вздовж країв екрана починають рухатися два зелені вогники. Коли вони досягають верхньої частини екрана й зустрічаються, гіроскоп прискорюється, створюючи дедалі гучніший механічний звук і відчутнішу вібрацію в руці. Усе завершується повним підсвічуванням рамки екрана: у верхній частині загоряється маленький зелений світлодіод, підтверджуючи виконання дії. Уся послідовність триває секунду чи дві, але завдяки їй цей зазвичай суто цифровий і абстрактний досвід переміщення біткоїнів здається цілком реальним.
Порівняно з іншими пристроями Trezor, які я тестував, як-от Model T і класичний Trezor One, помітно, скільки уваги приділили тому, щоб користуватися криптовалютою було зручно. Наприклад, екранні кнопки набагато більші, ніж у Model T, що допомагає уникнути поширених помилок введення, які можуть мати серйозні наслідки, зокрема під час введення PIN-коду безпеки. Якщо користувач неправильно введе такий PIN-код на більшості апаратних гаманців, це може призвести до ще серйозніших наслідків, аж до стирання пам’яті пристрою. Великі цифрові кнопки розміром із палець позбавляють цього зайвого стресу. Металевий корпус, без сумніву, надає Safe 7 солідного вигляду, залишаючи позаду пластикову оболонку старіших моделей.
Одна з незвичних функцій інтерфейсу — «Wipe PIN»: спеціальний PIN-код, введення якого під час входу в пристрій видаляє дані користувача. У публічній документації Trezor цю функцію пояснено недостатньо: описано, що вона робить, але не навіщо. Який ризик чи загрозу вона має усунути? Для яких випадків її передбачено? Найбільш обережні біткоїнери просили додати подібні функції як захист від малоймовірних, але потенційно катастрофічних ситуацій, як-от сумнозвісна «атака з гайковим ключем», коли злодій змушує користувача відкрити гаманець, щоб викрасти кошти.
Проблема з PIN-кодом стирання Trezor у тому, що він досить очевидно показує: ви щойно видалили вміст гаманця, а зловмисник, який у такій ситуації погрожує фізичним насильством, навряд чи буде цьому радий. Принаймні в одному іншому апаратному гаманці реалізовано складнішу версію цієї функції: вона видаляє гаманець основного користувача, але відкриває другий, «фальшивий» гаманець і не видає хитрість через інтерфейс. Для тих із нас, хто настільки параноїдальний, що замислюється про таке, вдосконалений PIN-код стирання був би доречним.
Safe 7 також має Bluetooth-з’єднання та вбудований акумулятор, який можна заряджати за допомогою бездротових зарядних пристроїв Qi2. Пристрій можна використовувати через USB-C, вимкнувши Bluetooth у налаштуваннях. Такий альтернативний режим роботи звільняє користувача від кабелів — це ще одне непомітне, але потужне дизайнерське рішення, яке зменшує додатковий стрес під час підписання транзакції. Незмінність і незворотність витрат у Bitcoin і без того роблять кожне рішення про підписання надзвичайно відповідальним. Для більш параноїдальних користувачів було б добре передбачити апаратний перемикач для вимкнення Bluetooth-антени.
Принцип повітряного розриву
До появи Safe 7 жодна модель Trezor не мала вбудованого акумулятора чи Bluetooth. Додавання таких технологій до пристрою — важливе рішення, яке дає значні переваги, зокрема відповідає очікуванням ширшого кола споживачів від сучасного обладнання, але водночас створює певні потенційні ризики.
Відомо, що з часом вбудовані акумулятори в багатьох таких пристроях — від апаратних гаманців до мобільних телефонів — виходять з ладу: вони роздуваються й проривають корпус. Це може становити небезпеку та призвести до пошкодження пам’яті пристрою або втрати доступу до нього. Trezor розглядає це питання й пояснює, що обрала акумулятор типу LiFePO₄, хімічний склад якого «стабільніший і безпечніший, ніж у звичайних літій-іонних акумуляторів». У своїй документації компанія стверджує, що «ймовірність здуття вкрай мала».
Водночас інтеграція Bluetooth означає додавання здебільшого програмного й апаратного стека із закритим вихідним кодом, який дає змогу взаємодіяти з пристроєм на відстані, підриваючи принципи ізольованого від мережі холодного зберігання біткоїнів. Щоб розв’язати цю проблему, виробники апаратних гаманців, як-от Trezor, намагаються ізолювати антену Bluetooth і використовувати її лише для надсилання повідомлень, зашифрованих наскрізним шифруванням. Для цього Trezor створила Trezor Host Protocol — технологію, яка шифрує дані під час передавання на комп’ютер користувача. Її також використовують під час під’єднання кабелем USB-C. Trezor не довіряє USB-кабелям і стеку Bluetooth передавання незашифрованих даних.
Проте можна стверджувати, що таке бездротове з’єднання виводить Safe 7 за межі категорії гаманців для біткоїнів із холодним зберіганням або ізоляцією від мережі й наближає його до категорії високозахищених теплих гаманців. Гарячим гаманцем натомість був би звичайний комп’ютер або сервер, під’єднаний до інтернету й такий, що зберігає матеріал приватного ключа.
Огляд апаратного забезпечення та ентропія
Однак якщо злам Coldcard чогось нас і навчив, то це того, що холодне зберігання нічого не варте без якісної ентропії. Ентропія — це випадкові й непередбачувані дані, які використовують для створення секрету в криптографії, наприклад результати 100 кидків кубика, записані на папері. Ці результати пропускають через криптографічні алгоритми, щоб згенерувати пари приватного й публічного ключів, тобто початкові слова.
Trezor має ґрунтовну й докладну статтю про те, як вони генерують і використовують ентропію для створення пар ключів гаманця. У Safe 7 використовують чотири джерела ентропії:
- Ентропія головного комп’ютера або телефона.
- Апаратний генератор істинно випадкових чисел (TRNG) у мікроконтролері STM32 — одному з комп’ютерних чипів Trezor.
- Захищений елемент Optiga — другий комп’ютерний чип в апаратному пристрої Trezor.
- TROPIC01 — їхній найновіший чип захищеного елемента, який «можна незалежно перевірити».
Під час створення гаманця ці чотири незалежні джерела мають об’єднуватися. Прошивка, що відповідає за цю логіку, має відкритий вихідний код за ліцензією GPL 3.
Наразі Trezor не дає змоги користувачам додавати власноруч згенеровану ентропію під час створення гаманця. Кидати кубики не потрібно, хоча користувач може додати «парольну фразу» або «25-те слово» до вже створених облікових записів і пар ключів, що виконує схожу функцію.
Технічний директор Trezor Томас Сусанка пояснив у розмові з Ефрат Фенігсон, що ентропія, створена користувачем, має значення лише тоді, коли код справді її використовує. Він зазначив, що помилка в Coldcard полягала не в ненадійності ентропії, створеної апаратним забезпеченням, а в тому, що через баг прошивка не використала цю високоякісну ентропію у своїй програмній реалізації.
Денні Сандерс, директор із комунікацій Trezor, підтримав цю думку, хоча й сказав Bitcoin Magazine, що тему ентропії, яку додає користувач, «багато обговорювали», додавши: «Це не категоричне ні». Радше, ширшу базу користувачів Trezor, яка, за словами Сандерса, у «кілька разів» більша за базу Coldcard, «не можна просити кидати кубики». Він додав, що «їм і без того важко впоратися з тим, щоб просто записати слова», маючи на увазі резервну копію сіду з 20 слів. Водночас переваги для безпеки від додавання користувачем ентропії незначні, якщо інші джерела машинної ентропії справді використовуються належним чином.
Джерело: BitcoinMagazine
