ШІ-агенти приходять у криптовалюти через гаманці, біржі, платіжні застосунки, торгові системи та портфельні сервіси. Отримавши право підпису, агент може готувати транзакції, ребалансувати активи, оплачувати рахунки і працювати зі смарт-контрактами зі швидкістю програми.

Так формується нова продуктова категорія — контрольована автономія: користувач зберігає володіння коштами, а софт бере на себе рутинне виконання за наперед заданими правилами. Про ранні сценарії, підтвердження транзакцій, ліміти й нові ризики виданню BeInCrypto розповіли Фернандо Лільйо Аранда (CMO Zoomex), Федеріко Варіола (CEO Phemex) та Адріан Волл (керуючий директор Digital Sovereignty Alliance).

Першими будуть платежі

Волл вважає платежі найранішим великим сценарієм: мандат легко обмежити сумою, отримувачем, типом активу і терміном. «Платежі — найраніший сценарій, тому що параметри добре визначені, а мандат обмежений», — сказав він. Особливо перспективними він називає транскордонні перекази: «Транскордонні платежі особливо привабливі з огляду на тертя у традиційному банкінгу і доведену ефективність стейблкоїнів». Торгівля й управління портфелем, за його словами, «технічно достатньо зрілі вже сьогодні», але складніше інше — «чи достатньо розвинені механізми авторизації та ліміти збитків, щоб мандат агента не виходив за межі задуманого користувачем».

Підтвердження — за кожною транзакцією

Гаманці проєктувалися під людську перевірку, тоді як агент може готувати безліч дій одразу в кількох застосунках і на різних майданчиках. На думку Волла, потрібна багаторівнева модель авторизації, «де ступінь контролю відповідає потенційному впливу транзакції»: рутинні дії — агентові, а виведення коштів, плече, нові контракти й великі обміни — на ручне підтвердження.

Доступ до коштів — поступово

Лільйо Аранда наголошує: «ШІ-агенти можуть розкрити автоматизацію, але доступ до капіталу завжди має бути поступовим». Він описує шлях від спостереження до рекомендацій, потім до підготовки дій на підтвердження і лише згодом — до обмеженого права виконання. За його словами, користувачам варто «обмежувати максимальну алокацію, денний збиток, розмір позиції та суми виведення», «розділяти права на моніторинг, торгівлю, ребалансування і переміщення коштів», а також «вимагати періодичної переавторизації замість постійного доступу». Останній рубіж — ручне втручання: «миттєва пауза, пороги підтвердження, сповіщення і механізми відкату». Волл додає, що ліміт витрат треба ставити низьким і підвищувати лише в міру накопичення довіри: «Асиметрія між перерваною транзакцією і несанкціонованою майже завжди грає на користь переривання».

Об’ємам потрібен економічний сенс

Варіола вважає, що агенти здатні створити помітну ончейн-активність: «Так, ШІ-агенти можуть генерувати значний ончейн-об’єм, особливо тому, що ончейн-середовища дають композованість і гнучкість у різних стратегіях» — спот, безстрокові ф’ючерси, кредитування, запозичення і з часом продукти поза нативними криптоактивами. Водночас він відділяє корисну активність від рекурсивної торгівлі агентів між собою: «Агенти мають створювати або підтримувати реальну економічну цінність». Волл очікує, що спершу з’являться торгівля й арбітраж, а потім — казначейські операції та розрахунки: «Ефект проявиться в об’ємах раніше, ніж у вартості».

Ризик рухається зі швидкістю софту

Щойно агенти отримують право підпису, звичні крипторизики пришвидшуються. Волл виділяє чотири: вихід за межі мандата («Агенти можуть перевищити свій мандат»), швидкість поширення експлойтів («Експлойти можуть поширюватися з машинною швидкістю по всіх гаманцях, яких торкається агент, перш ніж це помітить людина»), маніпуляції вхідними даними — підроблені промпти, отруєні дані, шкідлива інформація про контракти — і корельовану поведінку ринку, коли безліч агентів спирається на ті самі джерела й моделі. За таких умов ринки можуть дестабілізуватися, коли агенти «раціонально реагують на ті самі вхідні дані в той самий час».

Джерело: BeInCrypto