У гостях у «Деконструкції» ректор Європейського університету в Санкт-Петербурзі, соціолог і автор книги «Анархія, або Життя без начальника» Вадим Волков. Разом із ним ми обговорили першоджерела анархізму, ідеї ліквідації держави та побудови справедливішого суспільства, а також те, як погляди класичних теоретиків вплинули на сучасні технології: блокчейн, криптовалюти та ДАО. ForkLog (FL): Як змінювалося поняття «анархія» з плином часу? Вадим Волков (В. В.): З часів античної Греції анархія в політичному плані означала загрозу полісу та неможливість ним керувати. Цієї загрози боялися до середини XIX століття, доки не сталася інтелектуальна інновація. П’єр-Жозеф Прудон та інші анархісти запропонували вийти з цієї політичної пісочниці. Вони спробували обійтися без держави й будувати суспільство за допомогою прямих зв’язків. Тоді у зв’язку з промисловою революцією та розвитком науки руйнувався весь звичний порядок. На цьому тлі поставала нова держава, а разом із нею й безліч нових утопій, включно з анархічною думкою. FL: Що таке економіка обміну та суспільний договір у Прудона? В. В.: Його думка щодо економіки обміну була доволі слабкою. Він пропонував невеликі спільноти, де люди займаються прямим обміном без доданої вартості, відсотків і ренти. Суспільний договір став емпірично послідовним вираженням цієї теорії обміну. Це був реальний добровільний договір усіх з усіма про принципи формування суспільства. Кожна людина домовляється з кожною іншою про створення спільноти для певних економічних, політичних чи культурних цілей. Таким чином, завдяки добровільним зв’язкам, усе обходиться без участі будь-якої центральної інстанції. FL: Коли держава отримала монополію на легітимне насильство? В. В.: Це сталося приблизно протягом ста років після закінчення Тридцятилітньої війни 1618–1648 років. Держава стала єдиною монопольною формою політичної організації в новий час. Ми вже вважаємо такий порядок частиною звичного ландшафту чи природного стану. Хоча анархісти виступили зі своєю концепцією та сказали, що природний стан — це взаємодопомога. Вони доводили, що споконвічні людські якості розквітнуть, якщо просто прибрати державу. Але це була слабка концепція, оскільки вона припускала якусь незмінну й благу людську природу. FL: Чому бунт став уділом одинаків? В. В.: Якщо пряма дія веде до захоплення влади, то політичний приз виявляється дуже токсичним. Державна машина та ієрархічне правління швидко захоплюють тих, хто їх отримав. Політична дія не може бути симетричною, тому виникло геніальне питання: як змінити світ, не захоплюючи владу. Анархізм способу життя спробував вирішити це через збереження внутрішньої свободи, спонтанності думки й творчості. Це призвело до відходу в творчі комуни та індивідуальні проєкти, але повністю поховало політичний порядок денний. Рецепт народжувався з болісного досвіду розуміння того, що влада підпорядковує особистість своїй логіці. FL: Як ви оцінюєте проєкт Network State Баладжі Срінівасана? В. В.: Будь-які соціальні експерименти та інновації здаються кращими, ніж просте відтворення наявних систем. Однак у цьому проєкті термін «держава» використовується неправильно. Держава являє собою територіальну монополію насильства, оподаткування та законотворчості. Ці розподілені спільноти краще називати спробою побудувати мережеві соціальні форми на полях держави. Ініціатива Баладжі дуже правильна, але вона вже передбачає відбір людей, соціалізованих у ці ідеї. Поки вони безневинні й не конкурують із державами, на них дивитимуться як на екзотичні речі. FL: Чи може існувати порядок без особистої довіри? В. В.: Порядок справді може існувати там, де люди принципово не хочуть одне одного знати. Сучасні мегаполіси слугують чудовим прикладом складніших форм соціального контролю, де довіра працює без особистого знайомства. Криптоанархізм якраз виріс з ідеї мінімізації довіри та створення смартконтрактів. Останні самі виступають третьою інстанцією, яка засвідчує виконання умов і виконує сама себе. При цьому тут немає прямої спадкоємності з класичним анархізмом, тому що повністю зник гуманізм. Людини в цій системі взагалі немає, її замінюють алгоритм і програмний код. FL: Чому криптовалюти не привели до анархізму? В. В.: Ранні анархісти боролися з державою, але так і не створили надійної інфраструктури для децентралізованих спільнот. Криптоанархісти розробили таку технологічну базу у вигляді блокчейну та алгоритмів консенсусу. Вони думали, що створення інфраструктури одразу вирішить проблему, але це був лише перший крок. Далі постає питання прийняття цієї технології більшістю, але цього масштабного переходу не сталося. Соціум швидко не приймає нові інструменти, а будь-яка технологія сама по собі нейтральна. Її реальний сенс задається вживанням, яке може виявитися дуже далеко від початкового задуму творців. FL: Що важливіше для криптопроєкту: право голосу чи право виходу? В. В.: За консервативного прочитання на перше місце виходить внутрішній етичний коммітмент учасника. Це добровільне зобов’язання брати участь у колективному проєкті до кінця, не виходити й не обманювати. Якщо кожен має право вийти в будь-який момент, учасники захочуть скористатися цим раніше за інших заради власної вигоди. У такому разі довгострокові очікування руйнуються, і вся соціальна конструкція швидко розсипається. Отже, право виходу потрібно ставити на найостанніше місце. Справжня людська спільнота спирається на етику, а не на спроби повністю алгоритмізувати соціальні зв’язки. FL: Класики анархізму визнали б ідеї криптоанархістів? В. В.: Соціальні анархісти були послідовними антикапіталістами, які шукали втрачений рай у далекому минулому. У кожного теоретика цей ідеал був свій: від ранніх християн до примітивних общин без держави. Уся ця лінія заперечує не лише державу, а й ринок, конкуренцію, нерівність і гроші. Тому все, пов’язане з технооптимізмом і фінансовими ринками, не викликало б у них симпатії. Прудон, Бакунін і Кропоткін навряд чи впізнали б у блокчейні свої ідеї. Зв’язок між їхніми працями та криптовалютами надто сильно опосередкований. FL: Чого бракує блокчейну для масового прийняття? В. В.: Зараз бракує опосередковуючих технологічних ланок між блокчейн-системами та масовим користувачем. Індустрії потрібні зручні інтерфейси, девайси й цілі шари, які дадуть змогу дотягнути складну технологію до пересічних людей. Той, хто винайде ці проміжні інструменти, успішно вирішить головну проблему масштабованості. Якщо незалежні інженери зроблять це, вони зможуть здійснити синхронну та неконфліктну зміну соціуму. Такий підхід просто створить для держави становище поза грою. Однак якщо автори криптопроєктів не впораються, ініціативу перехопить сама держава й адаптує ідеї до своїх цілей. Бесіда наведена в значному скороченні. Дивіться повний випуск: https://www.youtube.com/watch?v=lsTUAR3m6UE Підписатися на подкаст: Apple Podcasts Spotify YouTube Deezer Яндекс.Музика YouTube Music

Джерело: ForkLog